ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА ПРАКТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА НА СУДОВИЙ ЗАХИСТ У ДОСУДОВОМУ ПРОВАДЖЕННІ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Краткое описание

Національний університет
«Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Шило Ольга Георгіївна
На правах рукопису
УДК 343.1:342.7

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА ПРАКТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА НА СУДОВИЙ ЗАХИСТ У ДОСУДОВОМУ ПРОВАДЖЕННІ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Спеціальність: 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант –
Грошевий Юрій Михайлович, доктор юридичних наук, професор

Харків – 2011
ЗМІСТ

ВСТУП…………………..………………………………..................................

5
РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА НА СУДОВИЙ ЗАХИСТ……………………………………….

19
1.1. Поняття конституційного права на судовий захист………. 19
1.2. Правова природа конституційного права на судовий захист, його функціональне призначення………………….
37
1.3. Зміст конституційного права на судовий захист………..… 61

Висновки до розділу 1…………………………………………
73

РОЗДІЛ 2 РЕАЛІЗАЦІЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА НА СУДОВИЙ ЗАХИСТ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ………………………………………

76
2.1. Поняття та основні засади реалізації конституційного права на судовий захист……………………………………..
76
2.2. Суб’єкти реалізації конституційного права на судовий захист ………………………………………………………….
118

Висновки до розділу 2…………………………………………
128

РОЗДІЛ 3 ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНСТИТУЦІЙНОГО НА СУДОВИЙ ЗАХИСТ У ДОСУДОВОМУ ПРОВАДЖЕННІ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ….

132
3.1. Забезпечення доступності судового захисту в досудовому провадженні…………………..……………......
132
3.2. Суд у механізмі реалізації конституційного права на судовий захист у досудовому провадженні………………..
162
3.3 Окремі провадження в досудових стадіях кримінального процесу як процесуальна форма реалізації конституційного права на судовий захист…………………

192

Висновки до розділу 3…………………………………………
207

РОЗДІЛ 4 ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА НА СУДОВИЙ ЗАХИСТ У ОКРЕМОМУ СУДОВО-КОНТРОЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ ПО РОЗГЛЯДУ СКАРГ НА РІШЕННЯ, ДІЇ ТА БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНУ ДІЗНАННЯ, ОСОБИ, ЯКА ПРОВАДИТЬ ДІЗНАННЯ, СЛІДЧОГО ТА ПРОКУРОРА………………………………………………..

211
4.1. Предмет і межі оскарження в порядку окремого судово-контрольного провадження ………………………………...
211
4.2. Суб'єкти оскарження в порядку окремого судово-контрольного провадження ………………………………...
233
4.3. Скарга як акт ініціації окремого судово-контрольного провадження …………………………………………………
246
4.4. Судовий розгляд скарг на рішення, дії та бездіяльність органу дізнання, особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора………………………………………………….

261

Висновки до розділу 4…………………………………………
296

РОЗДІЛ 5 ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА НА СУДОВИЙ ЗАХИСТ У ОКРЕМОМУ ПРОВАДЖЕННІ ПО ЗАБЕЗПЕЧЕННЮ СУДОМ ЗАКОННОСТІ ОБМЕЖЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ЗАХОДІВ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ ТА ПРОВЕДЕННІ СЛІДЧИХ ДІЙ……………………….

298
5.1. Проблеми реалізації конституційного права на судовий захист при застосуванні заходів кримінально-процесуального примусу……………………………………

298
5.2. Проблеми реалізації конституційного права на судовий захист при проведенні слідчих дій………………………….
348

Висновки до розділу 5…………………………………………
395

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….
400
ДОДАТКИ…………………………………………………………………
407
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………… 419

ВСТУП
Актуальність теми. Право на судовий захист є фундаментальним правом людини, яке становить собою гарантію захисту її інших прав, свобод і законних інтересів, а рівень його забезпеченості характеризує демократизм держави та її правовий характер. У кримінальному судочинстві, де стикаються публічні та приватні інтереси, виникає потреба у створенні таких механізмів реалізації права на судовий захист, які забезпечували б ефективне поновлення прав особи, були максимально пристосовані для вирішення його завдань на всіх етапах провадження. Доступність судового захисту – необхідна передумова справедливого судочинства й запорука виконання державними органами та їх посадовими особами процесуальних повноважень відповідно до вимог закону і взятих Україною міжнародних зобов'язань.
Із прийняттям Конституції України й визнанням низки міжнародних актів концептуально змінюються підходи до розуміння призначення кримінального процесу, найбільш оптимальної кримінально-процесуальної форми, потреба диференціації якої, в тому числі й на досудовому провадженні, стає очевидною. Останніми роками формується нова правозастосовна практика, в якій знаходиться місце загальновизнаним нормам і принципам міжнародного права, рішенням Європейського суду з прав людини (далі – Європейського суду або Суду), правовим позиціям Конституційного Суду України (далі – КСУ).
Утім, стан дотримання прав людини у сфері кримінального судочинства вимагає суттєвого покращання, про що свідчать щорічні доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини й численні звернення українських громадян до Європейського суду. Узагальнення цих фактів дає підстави констатувати систематичне недотримання в Україні прав людини на досудовому провадженні, що стає можливим, зокрема, за умови недосконалості кримінально-процесуального закону, функціонування анахронічних правових інститутів, які не відповідають сучасним уявленням про призначення кримінального судочинства. Особливого значення ця проблема набуває напередодні прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу України, який має ввібрати новітні досягнення кримінально-процесуальної науки, відповідати Конституції держави й міжнародним стандартам. Досудове провадження в кримінальному процесі не повинно лишатися тим сегментом кримінально-процесуальної діяльності, де суттєво ускладнений, а іноді взагалі неможливий судовий захист. Обмеження конституційних прав людини має бути забезпечено можливістю невідкладної судової перевірки законності й обґрунтованості такого втручання, що створює оптимальні умови для вирішення завдань кримінального судочинства.
Комплексний характер права на судовий захист обумовлює складний механізм його реалізації, з’ясування сутності якого потребує звернення до наукових досліджень із філософії, теорії держави і права, конституційного, міжнародного, цивільного процесуального та інших галузей права, у яких висвітлюються різні аспекти судового захисту як міжгалузевого правового інституту.
Розгляд питань судового захисту є неможливим без вагомого спадку, який залишили такі видатні вчені минулого, як Є. В. Васьковський, С. І. Вікторський, М. В. Духовський, А. Ф. Коні, М. М. Коркунов, П. І. Люблінський, Й. В. Михайловський, С. А. Муромцев, Д. Г. Тальберг, І. Я. Фойницький та ін.
Значний внесок у розробку проблем судового захисту зробили знані вітчизняні правники та представники російської правової науки М. С. Бондар, М. В. Вітрук, К. К. Гасанов, В. В. Лазарєв, В. М. Лебєдєв, В. П. Кашепов, П. М. Рабінович, П. М. Філіпов, М. І. Хавронюк, В. С. Шевцов та ін.
У науці конституційного права ця проблема ставала предметом наукових праць українських науковців – Ю. Г. Барабаша, А. М. Колодія, М. І. Козюбри, Т. А. Костецької, О. Г. Кушніренка, А. Ю. Олійника, В. Ф. Погорілка, О. В. Пушкіної, В. О. Серьогіна, Т. М. Слінько, Ю. М. Тодики, Ю. С. Шемшученка та ін. Загальнотеоретичні проблеми реалізації права на судовий захист досліджені В. С. Бігуном, Б. В. Малишевим, О. В. Петришиним, С. П. Погребняком, В. С. Смородинським та ін.
В останні роки з’явилися наукові дослідження російських учених, у яких з’ясовані місце й роль права на судовий захист, його сутність і значимість у правовій системі держави та правовому статусі особи (О. А. Адзінової, Г. М. Баннікова, О. Я. Бєляєвської, А. М. Ведернікова, В. Б. Вершиніна, М. Г. Кательнікова, Р. І. Філіпчик та ін.).
Окремо слід виділити комплексні дослідження з питань судового права, в яких переконливо показано особливе значення права на судовий захист в системі конституційних прав людини, міжгалузевий характер інституту судового захисту. Ідеться про роботи Е. М. Мурадьян, А. П. Гуськової, Н. Г. Муратової.
Питанням забезпечення доступності правосуддя та реалізації права на справедливий суд присвячені праці таких українських і російських науковців, як Н. І. Авдеєнко, С. Ф. Афанасьєв, О. А. Банчук, В. Д. Бринцев, М. А. Гурвич, С. Л. Дегтярьов, В. М. Жуйков, О. В. Іванов, А. Ф. Клейнман, В. В. Комаров, О. Р. Куйбіда, Т. М. Кучер, А. В. Лужанський, Н. І. Масленнікова, І. Є. Марочкін, О. Р. Михайленко, Л. М. Москвич, І. В. Назаров, О. М. Овчаренко, О. Б. Прокопенко, Є. Г. Пушкар, Н. Ю. Сакара, В. М. Семенов, Н. В. Сібільова, А. О. Селіванов, В. В. Сердюк, Т. В. Соловйова, О. М. Толочко, Д. А. Фурсова, І. В. Харламов, Н. А. Чечина, Д. М. Чечот, В. І. Шишкін, С. Г. Штогун та ін.
Співвідношення міжнародно-правового і внутрішньодержавного регулювання права на справедливий суд з’ясовано в роботах Л. Б. Алексєєвої, І. І. Лукашука, В. А. Карташкіна, О. І. Рабцевич, Ю. В. Самович, С. В. Шевчука, М. Л. Ентіна та ін.
Вагомий внесок вклад у дослідження проблем судового захисту зробили видатні зарубіжні науковці: А. Барак, Ж.-Л. Бержель, У. Бернам, Є. Бредлі, Д. Гомієн, Р. Дворкін, М. Дженіс, Х. Зер, М. де Сальвіа, Д. Харріс та ін.
Важливі аспекти проблеми забезпечення судового захисту були предметом наукових пошуків відомих представників науки кримінально-процесуального права – М. І. Бажанова, М. М. Гродзинського, І. Д. Перлова, А. Л. Рівліна, М. С. Строговича, М. О. Чельцова - Бебутова.
Проблемні питання реалізації права на судовий захист у кримінальному процесі, зокрема, в його досудовому провадженні, висвітлили в наукових працях українські вчені Ю. П. Аленін, Т. В. Варфоломеєва, Ю. М. Грошевий, І. В. Гловюк, М. М. Гузела, Ю. О. Гурджи, В. С. Зеленецький, О. В. Капліна, П. М. Каркач, О. В. Кондратьєв, В. М. Корнуков, Л. М. Лобойко, В. Т. Маляренко, В. І. Маринів, М. А. Маркуш, В. В. Назаров, В. Т. Нор, Г. М. Омельяненко, М. А. Погорецький, П. П. Пилипчук, М. М. Полянський, В. О. Попелюшко, Д. П. Письменний, М. І. Сірий, С. А. Солоткий, В. М. Трофименко, А. Р. Туманянц, В. М. Філатов, Д. В. Філін, В. І. Чорнобук, Л. Д. Удалова, М. Е. Шумило, Ю. П. Янович та інші, а також російські фахівці – Л. М. Володіна, А. Н. Володіна, Л. В. Головко, І. Ф. Демидов, Ю. В. Деришев, М. М. Ковтун, Н. О. Колоколов, Н. С. Куришева, В. М. Лебєдєв, П. А. Лупинська, О. Б. Мізуліна, І. Б. Михайловська, Н. Г. Муратова, І. Л. Петрухін, В. М. Савицький, Ю. І. Стецовський, Т. В. Трубнікова, Є. З. Трошкін, О. В. Хімічева, В. Г. Чернухін, О. В. Шилов, Р. В. Ярцев, Ю. К. Якимович та ін.
Ґрунтовну розробку проблема судового захисту в кримінальному судочинстві отримала в наукових роботах В. О. Лазарєвої.
Незважаючи на вагомий внесок указаних учених у дослідження цієї проблеми, для сучасної науки вона залишається надзвичайно актуальною в силу її виключної значимості в аспекті захисту прав людини у сфері кримінального судочинства, формування правозастосовної практики, що відповідає вимогам Конституції України, орієнтована на дотримання загальновизнаних норм міжнародного права і практики Європейського суду. Це зумовило необхідність комплексного дослідження механізму реалізації права на судовий захист у досудовому провадженні з метою забезпечення правової захищеності його учасників, гармонізації існуючих процедур з основними гарантіями, що відповідають уявленням про справедливий суд, закріпленим у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція), які отримують складне еволюційне тлумачення у практиці Суду.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі кримінального процесу Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» згідно з пріоритетними напрямками фундаментальних досліджень і є складовою частиною цільової комплексної програми «Проблеми вдосконалення організації та діяльності суду і правоохоронних органів» (номер державної реєстрації 0106и002293). Тема роботи «Право громадян на судовий захист та його забезпечення нормами кримінально-процесуального права України» затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 20 грудня 2002 р. (протокол № 5). 18 березня 2011 р. вченою радою Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» було затверджено зміну теми дисертації на «Теоретичні основи та практика реалізації конституційного права людини і громадянина на судовий захист у досудовому провадженні в кримінальному процесі України».
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження – опрцювання концептуальних положень механізму реалізації права на судовий захист у досудовому провадженні в кримінальному процесі України. Вона зумовлює необхідність вирішення таких завдань:
– з’ясувати сутність і функціональне призначення конституційного права на судовий захист на підставі положень загальної теорії держави і права та конституційного права;
– проаналізувати співвідношення понять «право на судовий захист» і «право на справедливий суд»;
– визначити специфіку кримінально-процесуальних відносин, що виникають при реалізації права на судовий захист у досудовому провадженні, та їх суб’єктів;
– узагальнити теоретичні погляди з питань функціональної характеристики діяльності суду в досудовому провадженні;
– здійснити прогнозування розвитку процесуальних форм реалізації судової влади в досудовому провадженні й визначити пріоритетні напрямки і способи модернізації механізму судового захисту;
– розробити процесуальні механізми окремих судово-контрольних проваджень по розгляду судом скарг на рішення, дії та бездіяльність органу дізнання, слідчого і прокурора, а також подань про проведення слідчих дій і застосування заходів кримінально-процесуального примусу;
– обґрунтувати розширення юрисдикції суду на досудовому провадженні;
– проаналізувати механізми забезпечення доступу потерпілого до правосуддя, що діють у досудовому провадженні і надають йому можливість вибору правових засобів захисту своїх прав і законних інтересів, а також здійснення впливу на хід провадження;
– сформулювати пропозиції з удосконалення кримінально-процесуального законодавства щодо правового регулювання порядку реалізації права на судовий захист у досудовому провадженні.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають при реалізації конституційного права на судовий захист у досудовому провадженні в кримінальному процесі України.
Предметом дослідження є теоретичні основи та практика реалізації конституційного права людини і громадянина на судовий захист у досудовому провадженні в кримінальному процесі України.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, характерних для правової науки. Застосування їх у взаємозв’язку забезпечило наукову об’єктивність, повноту й достовірність отриманих результатів, а також коректність сформульованих висновків.
Історичний метод дозволив простежити законодавчий розвиток і становлення сучасного механізму реалізації права на судовий захист у досудовому провадженні в кримінальному процесі, еволюцію наукових поглядів на процесуальну форму реалізації судової влади в досудових стадіях. Порівняльний метод став у нагоді при співставленні положень чинного законодавства України, проектів нового Кримінально-процесуального кодексу й законодавства зарубіжних країн, що дало поштовх для сформулювання пропозицій, спрямованих на вдосконалення чинного Кримінально-процесуального кодексу (далі – КПК) та окремих положень проектів нового КПК. За допомогою системно-структурного методу досліджено зміст права на судовий захист, систему гарантій його реалізації у досудовому провадженні. Серед спеціальних методів були задіяні соціологічний, статистичний, метод узагальнення, що сприяли проведенню аналізу думок практичних працівників, на підставі чого сформульовані особисті висновки.
Теоретичне підґрунтя дисертаційної роботи становлять наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі філософії, теорії держави та права, конституційного, міжнародного, цивільного процесуального, адміністративного, кримінального й кримінально-процесуального права.
Нормативно-правові й інформаційні підвалини дисертації склали Конституція України, міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, кримінально-процесуальне та інше галузеве законодавство держави, а також законодавство деяких зарубіжних країн, зокрема, Конституції Російської Федерації, Республіки Бєларусь, Латвійської, Литовської Республік, Казахстану та ін.; Кримінально-процесуальні кодекси Російської Федерації, Республіки Білорусь, Казахстану, Молдови, Німеччини, Франції, а також законодавство Великої Британії, США та ін.
В аспекті проблем, розглянутих у даній роботі, досліджені проект Кримінально-процесуального кодексу України від 13 грудня 2007 р. (реєстраційний № 1233) і проект Кримінального процесуального кодексу України, підготовлений Національною комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права.
Емпіричну базу дослідження становлять: рішення Європейського суду з прав людини; рішення Конституційного Суду України; постанови Пленуму Верховного Суду України; офіційно опублікована практика Верховного Суду України й Вищого адміністративного суду України (2003 – 2011 рр.); 300 матеріалів розгляду судами подань слідчих про проведення слідчих дій, застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту і скарг на дії й рішення органу дізнання, слідчого та прокурора; постанови Конституційного Суду і Пленуму Верховного Суду Російської Федерації.
Відповідно до цілей дослідження проведено анкетування 80 суддів місцевих та апеляційних судів, 100 слідчих Міністерства внутрішніх справ і Служби безпеки України Харківської, Запорізької, Чернігівської, Дніпропетровської областей.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим в Україні самостійним спеціальним комплексним дослідженням механізму реалізації конституційного права людини на судовий захист у досудовому провадженні в кримінальному процесі. До найважливіших положень, що містять наукову новизну, слід віднести наступні.
Уперше в науці кримінально-процесуального права України:
– досліджено значення конституційного права на судовий захист у забезпеченні правомірності кримінально-процесуальної діяльності й захисті прав, свобод і законних інтересів суб’єктів публічних правовідносин у досудовому провадженні в кримінальному процесі;
– розглянуто кримінальний процес як спосіб забезпечення реалізації права на судовий захист, а суб'єкти кримінально-процесуальної діяльності – як суб’єкти правовідносин з реалізації даного права у сфері кримінального судочинства. У зв’язку із цим зроблено висновок, що існуючі перешкоди реалізації права на судовий захист у різних стадіях кримінального процесу та провадженнях, що складають його систему, мають визнаватися підставою для вдосконалення встановленої законом процесуальної форми;
– виділено об’єкти правозахисної діяльності суду на досудовому провадженні, якими є: (а) права, свободи й інтереси особи (фізичної або юридичної), які обмежено, порушено чи може бути порушено у зв’язку з учиненим злочином або здійсненням кримінального провадження; (б) інтереси суспільства (забезпечення соціальної справедливості, суспільної злагоди, правової захищеності кожного члена соціуму тощо); (в) інтереси держави (забезпечення прав і свобод людини як вищої соціальної цінності, підтримання законності, правопорядку та ін.);
– простежено диференціацію кримінально-процесуальної форми на досудовому провадженні, яка знаходить свій прояв в існуванні окремих судово-контрольних проваджень, у порядку яких реалізується право на судовий захист;
– запропоновано нормативно закріпити право на судовий захист як принцип кримінального процесу, що має комплексний характер, шляхом доповнення КПК статтею за однойменною назвою;
– обґрунтовано доцільність застосування при розгляді судом скарг на рішення, дії чи бездіяльність органу дізнання, слідчого або прокурора процедури судового розгляду кримінальної справи як оптимальної, що містить гарантії винесення законного, обґрунтованого, вмотивованого і справедливого рішення;
– порушено проблему розширення кола кримінально-процесуальних презумпцій, у зв’язку з чим виділено презумпцію (а) недоторканності приватного життя людини, (б) права на свободу й особисту недоторканність, (в) недоторканності майна, житла та іншого володіння особи. Їх спростування має здійснюватися при обґрунтуванні подання про проведення слідчих дій і рішення суду;
– уточнено поняття «житло та інше володіння особи» за допомогою використання критерію «розумне очікування особою недоторканності її приватного життя»;
– констатовано, що фундамент окремих видів процесуальних рішень становить різний рівень доказування, релевантним результатом якого є достатня сукупність фактичних даних, що обґрунтовують правильність прийнятого рішення. У роботі визнано недоцільним закріплення в законі диференційованих стандартів переконання, необхідних для доказування окремих процесуальних рішень, оскільки суб'єктивна категорія внутрішнього переконання не може бути формалізована й мати об'єктивний характер;
– доведено, що право на судовий захист фізичної особи, яка звернулася до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність органу дізнання, слідчого чи прокурора, не припиняється фактом її смерті, а продовжує реалізовуватися в інтересах суспільства з метою відновлення законності, недопущення зловживання владою державними органами.
Удосконалено:
– теоретичні підходи до розуміння: (а) процесуальної (процедурної) справедливості, яка полягає у проведенні судового процесу згідно зі встановленою процедурою, що передбачає гарантії процесуальних прав учасників, які забезпечують винесення справедливого судового рішення; (б) матеріальної справедливості, яка об'єктивується в судових рішеннях і полягає в тому, що за своєю суттю вони є справедливими. Це дало можливість характеризувати з позицій справедливості не тільки прийняті судові рішення, а й саму кримінально-процесуальну діяльність і передбачені законом процедури;
– положення щодо виділення в системі кримінального процесу окремих проваджень, що виступають самостійними процесуальними формами реалізації права на судовий захист у досудових стадіях, а саме провадження по розгляду судом (а) скарг на рішення, дії чи бездіяльність органу дізнання, слідчого або прокурора і (б) подань органу дізнання, слідчого та прокурора про проведення слідчих дій і застосування заходів процесуального примусу;
– наукові підходи стосовно запровадження нового суб’єкта кримінально-процесуальної діяльності – слідчого судді і створення окремої гілки судової системи – слідчих суддів;
– пропозиції щодо нормативного закріплення порядку обмеження судом часу ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи. Із цією метою пропонується: (а) деталізувати процедуру судового розгляду подання про встановлення строку ознайомлення з матеріалами кримінальної справи; (б) передбачити право обвинуваченого і його захисника брати участь у розгляді судом подання; (в) установити підстави та критерії для продовження суддею встановленого строку ознайомлення з матеріалами справи й порядок вирішення даного питання; (г) визначити рішення апеляційного суду, які він може ухвалити за результатами розгляду апеляції на постанову суду про встановлення такого строку;
– погляди на оптимальний порядок перевірки законності проведення слідчих дій у невідкладних випадках без рішення суду. Такий порядок може полягати в повідомленні слідчим про здійснену дію прокурора, який за результатами перевірки має винести постанову про визнання даної слідчої дії законною або незаконною. При цьому особі, стосовно якої проведено слідчу дію, необхідно надати право оскаржити до суду прийняте рішення;
– ідеї про запровадження альтернативних процедур на досудовому провадженні (медіації та інших видів угод), які можуть застосовуватися лише за згодою обвинуваченого й мати змагальну альтернативу, що забезпечує реалізацію права на судовий захист у повному обсязі. Звернення до альтернативних процедур передбачає потребу закріплення в кримінально-процесуальному законі відповідних гарантій, спрямованих на забезпечення законних інтересів потерпілого та обвинуваченого, зокрема, встановлення чітких меж, підстав і порядку їх застосування, дискреційних повноважень органів та осіб, які здійснюють кримінальне провадження, процесуальних прав потерпілого, цивільного позивача й обвинуваченого, пов’язаних з їх участю в альтернативній процедурі, наданням згоди на її застосування та ін.
Набули подальшого розвитку:
– науковий підхід до визначення поняття «право на судовий захист», під яким пропонується розуміти конституційне право-гарантію, що становить собою сукупність юридичних можливостей особи стосовно захисту її прав, свобод та законних інтересів і здійснюється незалежним неупередженим судом, утвореним відповідно до закону, в законодавчо закріпленій процедурі шляхом судового розгляду;
– положення щодо змісту принципу пропорційності (адекватності) та його значення в кримінальному судочинстві при встановленні (а) підстав для втручання у права людини, (б) обмеження її свобод, (в) визначення адекватності вжитих заходів тяжкості вчиненого злочину й поставленим завданням;
– аргументи на підтримку пропозиції щодо нормативного закріплення (а) права потерпілого на безоплатну правову допомогу, доступ якого до правосуддя без відповідної правової допомоги є надто ускладненим, а рівень доходів не дозволяє самостійно реалізувати конституційне право на таку допомогу і (б) права на безоплатну допомогу перекладача особи, яка звернулася зі скаргою до суду в порядку окремого судово-контрольного провадження;
– розроблені науковцями підходи до обґрунтування процесуальної активності суду як необхідної умови захисту прав, свобод і законних інтересів людини, інтересів суспільства й держави.
На підставі проведеного дослідження сформульовано низку пропозицій по внесенню змін і доповнень до чинного КПК і проектів нового КПК.
Практичне значення одержаних результатів вбачається в тому, що викладені в дисертації висновки і пропозиції роблять конкретний внесок як у кримінально-процесуальну теорію, так і в правозастосовну практику, оскільки розширюють і поглиблюють уявлення про сутність конституційного права на судовий захист, механізм його реалізації в досудовому провадженні в кримінальному процесі України.
Висновки та пропозиції, які містяться у дисертаційній роботі, можуть бути використані: а) в науково-дослідницьких цілях – для подальшого опрацювання на підставі отриманих результатів проблем реалізації права на судовий захист у досудовому провадженні в кримінальному процесі України; б) у нормотворчій діяльності – в процесі вдосконалення чинного законодавства й розроблення окремих положень нового КПК; в) у правозастосовній діяльності – викладені в дисертації положення можуть виконувати важливу методичну функцію, надаючи практичну допомогу слідчим, прокурорам і суддям у застосуванні закону і в уникненні помилок в їх діяльності; г) у навчальному процесі – при вивченні курсу кримінального процесу та спецкурсів студентами вищих юридичних навчальних закладів, у науково-дослідницькій роботі студентів, при підготовці та перепідготовці практичних працівників.
Особистий внесок здобувача. Дисертація становить собою самостійне комплексне дослідження й відбиває особистий здобуток авторки. В опублікованих у співавторстві з О. В. Капліною статтях «Оскарження до суду постанови слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи щодо певної особи: актуальні проблеми», «Актуальні питання застосування законодавства про притягнення до кримінальної відповідальності депутатів місцевих рад», «Проблеми забезпечення права на судовий захист особи, щодо якої порушено кримінальну справу», «Удосконалення процесуального статусу потерпілого», «Обшук житла чи іншого володіння особи: проблеми правової регламентації» проаналізовано механізми реалізації права на судовий захист при застосуванні окремих кримінально-процесуальних інститутів. У статті «Застосування щодо підсудного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та його оскарження», що вийшла у співавторстві з В. І. Маринівим, розглядаються проблемні питання судового захисту підсудного, взятого під варту. У статті «Захист прав осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, як публічно-правовий обов`язок держави», підготовленій у співавторстві з В. М. Трофименком, аргументувано необхідність розширення предмета судового контролю на досудових стадіях кримінального процесу. Проблемі обґрунтування процесуальних рішень дисертантка приділила певну увагу в статтях «Взяття під варту повинно застосовуватися виключно на підставі обґрунтованих процесуальних рішень», «Якість кримінально-процесуальних рішень, що приймаються на досудовому розслідуванні» (у співавторстві із Н. В. Глинською).
Апробація результатів дисертації. Дисертаційна робота підготовлена на кафедрі кримінального процесу Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», представлена й обговорена на засіданні кафедри, схвалена її членами й рекомендована до захисту. Основні її положення доповідалися авторкою на міжнародному науково-практичному семінарі "Право обвинуваченого на кваліфікований захист та його забезпечення" (Харків, 2005); міжнародній науково-практичній конференції «Роль захисника у досудовому слідстві при обранні запобіжних заходів, не пов’язаних із взяттям під варту (Харків, 2006); міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України» (Харків, 2007); науковому семінарі та «круглому столі», проведених Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого спільно з Академією правових наук України в рамках Фестивалю науки 15-16 травня 2007 року; конференції «Експертне обговорення проектів Законів України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» (реєстраційний № 2834) та «Про внесення змін до Закону України «Про статус суддів» (реєстраційний № 2835) (Київ, 2007); «Круглому столі» «Права людини – основа реформування законодавства та удосконалення правозастосовчої діяльності» (до 60-річчя прийняття Загальної декларації прав людини) (Харків, 2009); науковій конференції «Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовчої діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні» (Харків, 2009); науково-практичній конференції «Право і національна безпека: актуальні проблеми теорії і практики» (Харків, 2009); науковій конференції «Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовчій діяльності» (Київ, 2009); другій міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реалізації права на судовий захист в кримінальному процесі України» (Одеса, 2010); науково-практичній конференції «Реформування судових і правоохоронних органів України: проблеми та перспективи» (Харків, 2010); науковому семінарі «Захист прав і законних інтересів особи у кримінальному судочинстві» (Харків, 2011).
Публікації. За темою дисертації опубліковано монографію, окремі розділи в 4-х колективних монографіях і в підручнику. Основні положення дисертаційного дослідження відображені у 25 статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, і в тезах 15 доповідей на наукових і науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене поглиблене вивчення теоретичних основ і практики реалізації конституційного права на судовий захист у досудовому провадженні в кримінальному процесі України є завершеною науковою працею, в якій сформульовані концептуальні положення, спрямовані на розв’язання важливої наукової проблеми – створення дійового механізму забезпечення судовим захистом прав, свобод і законних інтересів учасників кримінально-процесуальної діяльності на досудових стадіях кримінального процесу. Основні результати дисертаційного дослідження, з погляду авторки, полягають у наступному.
1. Право людини і громадянина на судовий захист визначено як конституційне право-гарантію, що є сукупністю юридичних можливостей особи щодо захисту її прав, свобод і законних інтересів, здійснюваного незалежним і неупередженим судом, створеним відповідно до закону, в законодавчо закріпленій процедурі шляхом судового розгляду.
2. Констатовано складний поліструктурний характер нормативного змісту права на судовий захист, який становить собою сукупність прав-елементів.
3. Фундаментальність характер конституційного права на судовий захист та його функціональне призначення дозволяють відкреслити необхідність запровадження в кримінальному процесі України такого порядку його реалізації, який надавав би можливості заінтересованій особі на будь-якому етапі провадження безперешкодного доступу до правосуддя й ефективного поновлення її порушеного положення.
4. Потреба в отриманні ефективного судового захисту зумовлює функціонування в системі кримінального процесу окремих проваджень, що виступають процесуальною формою здійснення права на судовий захист на досудових стадіях. Такими є передбачені КПК провадження по оскарженню до суду дій і рішень органу дізнання, слідчого і прокурора, а також по розгляду судом подань про проведення слідчих дій і застосування заходів процесуального примусу. Утім їх чинна правова регламентація потребує суттєвої зміни.
У роботі представлена концепція реалізації права на судовий захист у порядку окремого судово-контрольного провадження, сутність якої полягає в таких положеннях: (1) забезпечення судом гарантованих Конституцією України прав у кримінальному судочинстві повинно здійснюватися з урахуванням фактичного положення особи, яка потребує невідкладного судового захисту. Пропонується суттєво розширити межі судово-контрольної діяльності в досудовому провадженні як за предметом оскарження, так і за колом осіб, які мають право отримати такий захист; (2) предмет оскарження має визначатись у відкритому конкретизованому переліку рішень, дій і проявів бездіяльності органу дізнання, особи, яка здійснює дізнання, слідчого та прокурора, якими ускладнено доступ людини до правосуддя чи завдано (або може бути завдано) шкоди її конституційним правам і свободам або які своїм наслідком суттєво ускладнюють обстоювання учасником процесу своєї позиції при проведенні судового розгляду кримінальної справи за умови, що перевірка їх законності й обґрунтованості не пов’язана з дослідженням питань, вирішуваних при судовому розгляді кримінальної справи. З метою конкретизації предмета оскарження на підставі проведеного узагальнення судової практики виділяються рішення й дії, що можуть завдати шкоди конституційним правам і свободам людини. До них слід віднести: (а) рішення про порушення кримінальної справи щодо певної особи; (б) застосування запобіжних заходів (крім взяття під варту, оскільки цей захід вживається виключно за рішенням суду); (в) застосування заходів кримінально-процесуального примусу (арешт майна, відсторонення обвинуваченого від посади тощо); (г) проведення слідчих дій; (д) рішення про відмову в застосуванні заходів забезпечення безпеки осіб або їх скасування; (е) рішення про відмову в призначенні захисника або в допуску захисника, законного представника чи обмеження кількості, часу або конфіденційності побачень підозрюваного, обвинуваченого, який тримається під вартою, із захисником; (є) проведення у житлі або іншому володінні особи слідчих дій без рішення суду в невідкладних випадках та ін. Завдають шкоди конституційним правам особи та ускладнюють доступ до правосуддя такі прояви бездіяльності як-то: (а) ухилення від реєстрації заяви або повідомлення про злочин; (б) невиконання необхідних дій, спрямованих на перевірку повідомлення або заяви про злочин; (в) невжиття заходів щодо забезпечення цивільного позову, піклування про неповнолітніх дітей заарештованого або охорони майна і житла ув’язненого; (г) безпідставне невиконання слідчих дій або зволікання з їх проведенням; (д) зволікання з прийняттям процесуального рішення за наявності до нього законних підстав; (е) невирішення скарг або клопотань учасників процесу; (є) ухилення від вручення копії процесуального документа тощо. Перешкоджають або ускладнюють доступ особи до правосуддя рішення й дії, що обмежують права особи на участь у досудовому провадженні, створюючи особі перешкоди для подальшого звернення за судовим захистом порушеного права. До них слід віднести рішення про (а) відмову в порушенні кримінальної справи, (б) відмову в прийнятті заяви або повідомлення про злочин, (в) закриття кримінальної справи, (г) зупинення дізнання або досудового слідства, (д) продовження строку досудового слідства, (е) відмову у визнанні особи потерпілим або цивільним позивачем. У деяких випадках ускладнити доступ до правосуддя може також рішення прокурора про відмову в задоволенні заяви учасника процесу про відвід слідчого або особи, яка здійснює дізнання; (3) порядок судового розгляду скарги має бути наближеним до порядку судового розгляду кримінальної справи як такому, що відповідає вимогам справедливої судової процедури.
5. Комплексної й деталізованої процедури вимагає провадження по розгляду судом подань органів дізнання, досудового слідства та прокурора про застосування заходів процесуального примусу і проведення слідчих дій. Пропонується передбачити в законі статтю, яка визначатиме загальний порядок судового розгляду подання про проведення слідчих дій, а в окремих статтях, що регулюють процедуру проведення кожної із цих дій, визначити особливості загального порядку, які, зокрема, стосуються можливості проведення слідчих дій у невідкладному випадку без рішення суду, специфіки обґрунтування подання тощо.
6. Проблема активності суду при розгляді скарг учасників процесу й подань органів, що здійснюють досудове розслідування, повинна вирішуватися з урахуванням того, що досудове провадження має ознаки розшукового, а тому й баланс приватних і публічних інтересів при розв’язанні правових конфліктів може бути забезпечений лише за умови процесуальної активності суду. Це зумовлено тим, що саме суд виступає гарантом поновлення порушених прав і законних інтересів людини, яка у відносинах з органами, що здійснюють кримінальне провадження, не виступає рівноправним суб’єктом. Процесуальна активність суду полягає в можливості здійснення ним судових дій, спрямованих на перевірку доводів скаржника, а також фактичних і правових підстав для проведення слідчої дії чи застосування заходів процесуального примусу.
7. Визнається необхідним запровадження інституту слідчого судді, формулюються пропозиції щодо визначення найбільш оптимальної його компетенції, робиться висновок про доцільність створення окремої гілки судової системи – слідчих суддів.
8. Потребує зміни порядок судового розгляду подання про застосування взяття під варту та продовження його строків. Право участі в цьому провадженні має бути забезпечено як підозрюваному, обвинуваченому, так і потерпілому та його представникові, законному представникові підозрюваного, обвинуваченого. Суд не повинен обмежуватися виключно дослідженням тих фактичних даних, що містяться у наданих йому матеріалах кримінальної справи, повідомлених учасниками судового розгляду. За необхідності їх перевірки суду належить здійснити відповідні судові дії, що забезпечить формування його внутрішнього переконання щодо наявності або відсутності фактичних і правових підстав для застосування цього запобіжного заходу або продовження його строку. Із цією метою, а також за умови заяви стороною захисту клопотання про продовження строку затримання для вирішення питання про внесення застави або надання необхідних документів суд може прийняти таке рішення.
Відсутність у КПК права обвинуваченого, його захисника й законного представника оскаржити рішення суду про продовження строку тримання під вартою до дев’яти чи вісімнадцяти місяців позбавляє обвинуваченого судового захисту. Пропонується змінити порядок прийняття судом рішення про продовження строку тримання під вартою й віднести його до компетенції слідчого судді з наданням права зазначеним особам апеляційного оскарження судового рішення.
9. Визнається доцільним запровадження порядку зміни і скасування взяття під варту за ініціативою обвинуваченого, його захисника чи законного представника. Названим особам слід надати право звертатися до суду з клопотанням про зміну чи скасування цього запобіжного заходу. Судовий розгляд клопотання має відбуватися за порядком розгляду подання про застосування взяття під варту з наданням права брати в ньому участь потерпілому та його представникові. Відмова суду в задоволенні клопотання не повинна перешкоджати особі знову заявити таке саме клопотання по закінченні певного строку після прийняття рішення суду (таким, зокрема, може бути строк у 30 діб).
10. Обстоюється позиція щодо необхідності надання особі, у житлі або в іншому володінні якої здійснювалася слідча дія, права апеляційного оскарження рішення суду про її проведення, яке стає їй відомим у ході слідчої дії. За результатами розгляду скарги апеляційний суд може прийняти одне з таких рішень: (а) визнати постанову суду законною й відмовити в задоволенні скарги; (б) задовольнити її й визнати постанову суду незаконною, у зв’язку з чим ця особа отримує право на відшкодування шкоди, завданої незаконними слідчими діями.
11. Відзначається, що вимога обов’язкового обґрунтування рішення суду про проведення слідчої дії відповідає критерію необхідності обмеження права людини, що напрацьовано в практиці Європейського суду, сутність якого полягає в тому, що втручання державних органів у приватне життя особи повинно відповідати нагальній потребі й бути адекватним правомірній меті, що переслідується у зв’язку з обмеженням права.
12. Підкреслюється необхідність закріплення в новому КПК порядку легалізації судом слідчих дій, проведених як виняток без судового рішення й визнання отриманих доказів допустимими.
13. Розвивається положення, що тривалість обмеження прав особи в кримінальному процесі завжди має бути відзначена відповідним часом. Воно повинно застосовуватися лише за умови існування такої необхідності, чим і зумовлена потреба у здійсненні ефективного періодичного контролю. Для цього пропонується передбачити в законі порядок установлення строку проведення таких слідчих дій, як зняття інформації з каналів зв'язку й арешт кореспонденції.
14. Визнається за необхідне обмежити здійснення слідчих дій у вигляді зняття інформації з каналів зв’язку й накладення арешту на кореспонденцію лише розслідуванням кримінальних справ про злочини середньої тяжкості, тяжкі й особливо тяжкі, що забезпечить пропорційність втручання у приватне життя людини тяжкості вчиненого злочину.
15. Обов'язок держави надати ефективні гарантії особі, щодо якої здійснюються слідчі дії, поєднані із втручанням у її приватне життя, зумовлює потребу встановлення нормативного порядку захисту інформації, отриманої в результаті їх проведення, зокрема, зняття інформації з каналів зв’язку. На запобігання оприлюдненню останньої і порушенню у зв’язку із цим фундаментального права людини на повагу до її приватного життя і спрямована пропозиція стосовно передбачення в новому КПК наступного положення: якщо дані, отримані в результаті слідчої дії, не належать до обставин, що підлягають доказуванню в перебігу кримінального провадження і тому не можуть бути використані для кримінального переслідування особи, вони повинні бути знищені в присутності прокурора, про що складається відповідний протокол.
16. Підтримуються висловлені в юридичній науці погляди про необхідність запровадження в новому КПК угоди про примирення, яка, будучи спрямованою на врегулювання правового конфлікту, має наслідки, що відіграють позитивне значення для захисту законного інтересу як потерпілого, так і обвинуваченого (підсудного, засудженого), забезпечує їх доступ до правосуддя.
17. Є сенс нормативно закріпити межі застосування інституту примирення та визначити коло справ, у яких його може бути використано (авторка поділяє позицію вчених щодо можливості застосування останнього не тільки на досудовому провадженні й у суді першої інстанції, а й при виконанні вироку по справах про злочини невеликої або середньої тяжкості). При цьому вбачається необхідним чітко розрізняти процедуру примирення, яка повинна впорядковуватися кримінально-процесуальними нормами (суб’єкти її ініціювання, строки, зміст і форма угоди про примирення, порядок затвердження її судом, підстави відмови в затвердженні, правові наслідки цих рішень суду), і саму діяльність, спрямовану на досягнення примирення й вичерпання кримінально-правового конфлікту, що має здійснюватися спеціальними суб’єктами (медіаторами) й регулюватися окремим законодавчим актом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Грошевий, Ю. М. Актуальні проблеми судоустрою та судочинства в Україні [Текст] / Ю. М. Грошевий // Університетські наукові записки / Хмельниц. ун-ту упр. та права. – Хмельницький, 2007. – № 1. – С. 6–12.
. Строгович, М. С. Право обвиняемого на защиту и презумпция невиновности [Текст] / М. С. Строгович. – М. : Наука, 1984. – 143 с.
. Конституции государств Европы [Текст] : в 3 т. / под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М. : Норма, 2001. – Т. 1. – 824 с.
. Крутиков, М. Ю. Право на судебную защиту в конституциях современных демократических государств: сравнительно-правовой анализ [Текст] / М. Ю. Крутиков // Рос. судья. – 2006. – № 4. – С. 36–39.
. Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів [Текст] : затв. Указом Президента України від 10.05.2006 р. № 361/2006 // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 19. – Ст. 1376.
. Головко, Л. В. Отечественное понятие «право на судебную защиту» и европейское понятие «право на доступ к правосудию»: попытка функционального сравнения [Текст] / Л. В. Головко // Право на судебную защиту в уголовном процессе: Европейские стандарты и российская практика : сб. ст. по материалам междунар. науч.-практ. конф. (г. Томск, 20-22 сент. 2007 г.) / под ред. М. К. Свиридова. – Томск, 2007. – С. 3–13.
. Давиденко, С. В. Потерпілий як суб’єкт кримінально-процесуального доказування [Текст] : монографія / С. В. Давиденко. – Х. : Фінн, 2008. – 296 с.
. Прокопенко, О. Б. Право на справедливий суд [Текст] : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / О. Б. Прокопенко ; Нац. ун-т “Юридична академія України імені Ярослава Мудрого". – Х., 2011. – 20 с.
. Альперт, С. А. Кримінально-процесуальні функції: поняття, система, суб’єкти [Текст] : конспект лекції / С. А. Альперт. – Х. : НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, 1995. – 28 с.
. Абашева, Ф. А. Функциональная характеристика современного российского уголовного процесса [Текст] / Ф. А. Абашева, Т. З. Зинатуллин. – М. : Юрлит­информ, 2008. – 216 с.
. Нор, В. Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве [Текст] / В. Т. Нор. – К. : Вища шк., 1989. – 276 с.
. Алексеев, С. С. Общая теория права [Текст] / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1981. – Т. 1. – 355 с.
. Рабінович, П. М. Права людини і громадянина у Конституції України (до інтерпретації вихідних конституційних положень) [Текст] / П. М. Рабінович. – Х. : Право, 1997. – 64 с.
. Костін, М. Співвідношення понять «охорона» і «захист» публічних та особистих інтересів у кримінальному процесі України [Текст] / М. Костін // Право України. – 2007. – № 11. – С. 118–121.
. Пашук, Т. І. Державно-юридичний захист прав людини: поняття та ознаки [Текст] / Т. І. Пашук // Бюл. М-ва юстиції України. – 2004. – № 11. – С. 32–47.
. Макарова, З. В. Защита в российском уголовном процессе: понятие, виды, предмет и пределы [Текст] / З. В. Макарова // Изв. вузов. Правоведение. – 2000. – № 3. – С. 217–231.
. Попелюшко, В. О. Функція захисту в кримінальному судочинстві України: правові, теоретичні та прикладні проблеми [Текст] : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.09 / В. О. Попелюшко ; Нац. ун-т «Острозька академія». – К., 2009. – 38 с.
. Кукель, В. В. Реализация конституционных гарантий права потерпевшего на судебную защиту [Текст] : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / В. В. Кукель ; Моск. пед. гос. ун-т ; Ин-т законодательства и сравнит. правоведения при правительстве РФ. – М., 2007. – 218 с.
. Терехова, Л. А. Система пересмотра судебных актов в механизме судебной защиты [Текст] / Л. А. Терехова. – М. : Волтерс Клувер, 2010. – 320 с.
. Лазарева, В. Судебная власть и ее реализация в уголовном процессе [Текст] / В. Лазарева. – Самара : Самар. ун-т, 1999. – 135 с.
. Коркунов, Н. М. Русское государственное право [Текст] : в 2 т. / Н. М. Коркунов. – СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1909. – Т. 1. – 630 с.
. Викторский, С. И. Русский уголовный процесс [Текст] : учеб. пособие / С. И. Викторский. – М. : ГОРОДЕЦ, 1997. – 448 с.
. Лазарева, В. А. Теория и практика судебной защиты в уголовном процессе [Текст] / В. А. Лазарева. – Самара : Самар. ун-т, 2000. – 232 с.
. Кудрявцев, В. Н. Стратегии борьбы с преступностью [Текст] / В. Н. Кудрявцев. – М. : Наука, 2005. – 366 с.
. Бережний, О. І. Преюдиціальність судових рішень у кримінальних справах [Текст] / О. І. Бережний. – Х. : СПД ФО Вапнярчук М. М., 2006. – 176 с.
. Иванов, О. В. Право на судебную защиту [Текст] / О. В. Иванов // Совет. государство и право. – 1970. – № 7. – С. 40–48.
. Викут, М. А. Иск как элемент права на судебную защиту, его юридическая природа и обоснование [Текст] / М. А. Викут. – Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1979. – С. 48–56.
. Сердюк, В. В. Здійснення права на судовий захист у Верховному Суді України [Текст] / В. В. Сердюк // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 8. – С. 37–41.
. Адзинова, Е. А. Обеспечение конституционного права на судебную защиту в экономической сфере [Текст] : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / Е. А. Адзинова ; Рос. акад. правосудия. – М. : РГБ, 2006. – 202 с.
. Филипчик, Р. И. Конституционное право граждан на судебную защиту в Республике Беларусь [Текст] : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / Р. И. Филипчик ; Белорус. гос. ун-т. – Минск, 2008. – 29 с.
. Мігоряну, С. Д. Регламентація права на судовий захист у міжнародному праві з прав людини [Текст] / С. Д. Мігоряну // Наук. вісн. Чернівец. ун-ту. – Чернівці, 2005. – Вип. 306 : Правознавство. – С. 43–47.
. Мурадьян, Э. М. Судебное право [Текст] / Э. М. Мурадьян. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2007. – 575 с.
. Беляевская, О. Я. Конституционное право человека и гражданина на судебную защиту: понятие, проблемы реализации [Текст] : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / О. Я. Беляевская ; С.-Петерб. гос. ун-т. – СПб., 2007. – 199 с.
. Банников, Г. Н. Проблемы реализации права граждан на судебную защиту в Российской Федерации [Текст] : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Г. Н. Банников ; Саратов. гос. акад. права. – Саратов, 2006. – 230 с.
. Об отказе в принятии к рассмотрению жалобы гражданина Коновалова Сергея Юрьевича на нарушение его конституционных прав частью пятой статьи 108, статьями 172 и 210 УПК РФ [Текст] : определение Конституц. Суда Рос. Федерации от 18.01.2005 г. // Собр. законодательства Рос. Федерации. – 2005. – № 17. – Ст. 1626.
. Панов, М. Проблеми формування понятійного апарату юридичної науки: методологічні аспекти [Текст] / М. Панов // Вісник Академії правових наук України. – Х., 2003. – № 2/3. – С. 54–67.
. Беляевская, О. Я. Конституционное право человека и гражданина на судебную защиту [Текст] / О. Я. Беляевская. – Архангельск : Помор. ун-т, 2008. – 272 с.
. Рабінович, П. Основоположні права людини: соціально-антропна сутність, змістовна класифікація [Текст] / П. Рабінович // Право України. – 2010. – № 2. – С. 18–23.
. Права человека [Текст] : учеб. для вузов / отв. ред. Е. А. Лукашева. – М. : Норма, 2002. – 560 с.
. Проблемы общей теории права и государства [Текст] : учеб. для вузов / под общ. ред. В. С. Нерсесянца. – М. : НОРМА-ИНФРА-М, 2001. – 832 с.
. Дегтярев, С. Л. Реализация судебной власти в гражданском судопроизводстве: теоретико-прикладные проблемы [Текст] / С. Л. Дегтярев. – М. : Волтерс Клувер, 2007. – 376 с.
. Конституція України. Науково-практичний коментар [Текст]. – Х. : Право ; К. : Ін Юре, 2003. – 808 с.
. Права человека [Текст] : учебник / отв. ред. Э. А. Лукашева. – М. : Норма, 2009.– 560 с.
. Конституційне право України [Текст] / за ред. В. Ф. Погорілка. – 3-є вид. – К. : Наук. думка, 2002. – 732 с.
. Баглай, М. В. Конституционное право Российской Федерации [Текст] : учеб. для юрид. вузов и фак. / М. В. Баглай. – М. : НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 752 с.
. Конституційне право України [Текст] : підручник / за ред. В. П. Колісника, Ю. Г. Барабаша. – Х. : Право, 2008. – 416 с.
. Загальна теорія держави і права [Текст] : підручник / за ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. – Х. : Право, 2009. – 584 с.
. Загальна теорія держави і права [Текст] : підручник / за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Х. : Право, 2002. – 432 с.
. Тодыка, Ю. Н. Конституционно-правовой статус человека и гражданина в Украине [Текст] / Ю. Н. Тодыка, О. Ю. Тодыка. – К. : Ін Юре, 2004. – 368 с.
. Матузов, Н. И. К делению права на объективное и субъективное [Текст] / Н. И. Матузов // Изв. вузов. Правоведение. – 1971. – № 2. – С. 103–111.
. Бондарь, Н. С. Власть и свобода на весах конституционного правосудия: защита прав человека Конституционным судом Российской Федерации [Текст] / Н. С. Бондарь. – М. : ЗАО Юстицинформ, 2005. – 592 с.
. Исайкин, Д. Ю. Суды общей юрисдикции как субъекты конституционного контроля [Текст] : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / Д. Ю. Исайкин ; Моск. гуманит. ун-т. – М., 2006. – 35 с.
. Алексеев, С. С. Тайна права. Его понимание, назначение, социальная ценность [Текст] / С. С. Алексеев. – М. : Норма, 2001. – 176 с.
. Шевчук, С. Концепція позитивних обов’язків держави у практиці Європейського Суду з прав людини [Текст] / С. Шевчук // Право України. – 2010. – № 2. – С. 55–64.
. Голубок, С. А. Международно-правовые стандарты права на судебную защиту [Текст] / С. А. Голубок // Изв. вузов. Правоведение. – 2007. – № 1. – С. 112–125.
. Шевцов, В. С. Права человека и государство в Российской Федерации [Текст] / В. С. Шевцов. – М. : Профобразование, 2002. – 438 с.
. Рішення Конституційного Суду України № 19-рп/2004 від 01.12.2004 р. у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 126 Конституції України та частини другої статті 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) [Текст] // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 49. – Ст. 3220.
. Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2003 від 30 січня 2003 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) [Текст] // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 6. – Ст. 245.
. Рішення Конституційного Суду України № 16-рп від 30.06.2009 р. у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин сьомої, дев’ятої, пункту 2 частини шістнадцятої статті 2368 Кримінально-процесуального кодексу України [Текст] // Офіц. вісн. України. – 2009. – № 52. – Ст. 1800.
. Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2010 від 27.01.2010 р. у справі за конституційним зверненням громадянина Заїченка Володимира Георгійовича щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв’язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) [Текст] // Вісн. Конституц. Суду України. – 2010. – № 2. – С. 21–27.
. Рекомендація СМ / Rec (2010) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки (ухвалена Комітетом міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 р. на 1098 засіданні заступників міністрів) [Текст] // Вісн. Верхов. Суду України. – 2010. – № 12. – С. 37–40.
. Пушкіна, О. В. Конституційний механізм забезпечення прав людини і громадянина в Україні: проблеми теорії і практики [Текст] : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.02 / О. В. Пушкіна ; Нац. ун-т «Острозька академія». – Острог, 2008. – 457 с.
. Головистикова, А. Н. К вопросу о признании прав человека комплексной отраслью российского права [Текст] / А. Н. Головистикова, Л. Ю. Грудцына // Государство и право. – 2009. – № 1. – С. 23–35.
. Головатий, С. Верховенство прав [Текст] : у 3 кн. / С. Головатий. – К. : Фенікс, 2006. – Кн. 3. : Верховенство права: український досвід. – 470 с.
. Конституционное право [Текст] : учебник / отв. ред. В. В. Лазарев. – М. : Юристъ, 1999. – 592 с.
. Серьогін, В. О. Конституційне право України [Текст] : навч. посіб. / В. О. Серьогін. – Х. : ХНУВС, 2010. – 608 с.
. Рабінович, П. М. Права людини і громадянина [Текст] : навч. посіб. / П. М. Рабінович, М. І. Хавронюк. – К. : Атіка, 2004. – 464 с.
. Кушніренко, О. Г. Права і свободи людини і громадянина [Текст] / О. Г. Кушніренко, Т. М. Слинько. – Х. : Факт, 2001. – 438 с.
. Антонович, М. Україна у міжнародній системі захисту прав людини [Текст] / М. Антонович. – К. : КМ АКАДЕМІА, 2000. – 262 с.
. Экштайн, К. Основные права и свободы. По российской Конституции и Европейской конвенции [Текст] : учеб. пособие для вузов / К. Экштайн. – М. : NOTА BENE, 2004. – 496 с.
. Мурадьян, Э. М. Истина как проблема судебного права [Текст] / Э. М. Мурадьян. – М. : Былина, 2002. – 287 с.
. Варламова, Н. В. Три поколения прав человека как разные формы опосредования свободы [Текст] / Н. В. Варламова // Философия права в России: история и современность: материалы третьих философ.-прав. чтений памяти акад. В. С. Нерсесянца / отв. ред. В. Г. Графский. – М., 2009. – С. 190–208.
. Еллинек, Г. Общее учение о государстве [Текст] / Г. Еллинек. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 752 с.
. Энтин, М. Л. Структура прав человека и основных свобод [Текст] / М. Л. Энтин // Европейское право. Право Европейского Союза и правовое обеспечение защиты прав человека : учебник / Моск. гос. ин-т (ун-т) междунар. отношений МИД России ; под ред. Л. М. Энтина. – М., 2007. – 960 с.
. Эбзеев, Б. С. Круглый стол журнала «Государство и право». Принципы, пределы, основания ограничения прав и свобод человека по российскому законодательству и международному праву. Секция: Понятие, виды, цели ограничения прав и свобод человека [Текст] / Б. С. Эбзеев // Государство и право. – 1998. – № 7. – С. 18–26.
. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абз. 3, 4, 5 ст. 2483 ЦПК України та за конституційним зверненням громадян Будинської Світлани Олександрівни і Ковриги Сергія Володимировича щодо офіційного тлумачення положення абз. 4 ст. 2483 ЦПК України (справа щодо конституційності ст. 2483 ЦПК України)№ 6-рп/2001 від 23.05.2001 р. [Текст] // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 22. – Ст. 1004.
. Адзинова, Е. А. Право на судебную защиту: регулирование и интерпретация [Текст] / Е. А. Адзинова, О. Н. Кряжкова // Конституц. и муницип. право. – 2006. – № 7. – С. 13–18.
. Прокопенко, О. Законні підстави для обмеження права особи на справедливий суд: pro et contra [Текст] / О. Прокопенко // Право України. – 2010. – № 9. – С. 234–244.
. Гасанов, К. К. Конституционный механизм защиты основных прав человека [Текст] : монография / К. К. Гасанов. – М. : ЮНИТИ ДАНА : Закон и право, 2004. – 431 с.
. Анисимов, П. В. Метод правозащитного регулирования [Текст] : монография / П. В. Анисимов, В. М. Лазарев. – Волгоград : Изд-во ВолГУ, 2005. – 202 с.
. Куцова, Э. Ф. Право на защиту и интересы в советском уголовном процессе [Текст] / Э. Ф. Куцова // Изв. вузов. Правоведение. – 1983. – № 3. – С. 87–92.
. Витрук, Н. В. Общая теория правового положения личности [Текст] / Н. В. Витрук. – М. : Норма, 2009. – 448 с.
. Малько, А. В. Законные интересы как правовая категория [Текст] / А. В. Малько, В. В. Субочев. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 359 с.
Сумачев, А. В. Публичность и диспозитивность в уголовном праве [Текст] : монография / А. В. Сумачев. – М. : Юрист, 2003. – 331 с.
. Коновалова, В. О. Юридична психологія [Текст] : акад. курс / В. О. Коновалова, В. Ю. Шепітько. – К. : Ін Юре, 2004. – 424 с.
. Мілаш, В. С. Питання співвідношення категорій «потреба», «інтерес» і «мета» в контексті підприємницького комерційного договору [Текст] / В. С. Мілаш // Проблеми законності. – Х., 2006. – Вип. 80. – С. 72–78.
. Замуравкина, Р. М. К вопросу о соотношении интереса и права [Текст] / Р. М. Замуравкина // Проблеми законності. – Х., 2007. – Вип. 88. – С. 52–59.
. Самбор, М. Інтерес у праві: поняття, сутність, структура [Текст] / М. Самбор // Право України. – 2006. – № 1. – С. 116–120.
. Богословская, Л. А. Законный интерес обвиняемого в уголовном процессе [Текст] / Л. А. Богословская // Право обвинуваченого на кваліфікований захист та його забезпечення : матеріали міжнарод. наук.-практ. семінару, 1-2 груд. 2005 р. – Х. ; К., 2006. – С. 120–125.
. Гурджи, Ю. А. Потерпевший в уголовном процессе: юридические средства обеспечения [Текст] : монография / Ю. А. Гурджи. – Одесса : Optimum, 2010. – 296 с.
Куцова, Э. Ф. Гарантии прав личности в советском уголовном процессе [Текст] / Э. Ф. Куцова. – М. : Юрид. лит., 1973. – 200 с.
. Крашенинников, Е. А. Интерес и субъективное гражданское право [Текст] / Е. А. Крашенинников // Изв. вузов. Правоведение. – 2000. – № 3. – С. 133–141.
. Лобойко, Л. М. Принцип диспозитивності в кримінальному процесі України [Текст] / Л. М. Лобойко. – Д. : Ліра лтд, 2004. – 216 с.
. Смирнова, И. Г. Интерес – понятие уголовно-процессуальное [Текст] / И. Г. Смирнова // Государство и право. – 2008. – № 8. – С. 14–18.
. Шпотаківська, О. В. Суспільні та особисті інтереси у кримінальному судочинстві [Текст] : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / О. В. Шпотаківська ; Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2005. – 17 с.
. Загальна психологія [Текст] / за заг. ред. С. Д. Максименка. – К. : Форум, 2000. – 543 с.
. Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) [Текст] // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 50.– Ст. 3288.
. Субочев, В. В. Законные интересы в механизме правового регулирования [Текст] / В. В. Субочев. – М. : Юристъ, 2007. – 188 с.
. Малеин, Н. С. Охраняемый законом интерес [Текст] / Н. С. Малеин // Совет. государство и право. – 1980. – № 1. – С. 26–27.
. Гукасян, Р. Е. Правовые и охраняемые законом интересы [Текст] / Р. Е. Гукасян // Совет. государство и право. – 1973. – № 7. – С. 113–116.
. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві [Текст] : Закон України від 23.12.1993 р. № 3782-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 51.
. Навроцька, В. В. Засада диспозитивності та її реалізація в кримінальному процесі України [Текст] / В. В. Навроцька. – Л. : Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2010. – 440 с.
. Мігоряну, С. Д. Комплексний підхід до визначення права на судовий захист [Текст] / С. Д. Мігоряну // Наук. вісн. Чернівец. ун-ту. – Чернівці, 2005. – Вип. 282 : Правознавство. – С. 45–48.
. Гуськова, А. П. Судебное право: история и современность судебной власти в сфере уголовного судопроизводства [Текст] : монография / А. П. Гуськова, Н. Г. Муратова. – М. : Юрист, 2005. – 176 с.
. Петришин, О. Верховенство права в системі правового регулювання суспільних відносин [Текст] / О. Петришин // Право України. – 2010. – № 3. – С. 24–35.
. Венгеров, А. Б. Теория государства и права [Текст] : учебник / А. Б. Венгеров. – М. : Омега-Л, 2004. – 608 с.
. Сырых, В. М. Теория государства и права [Текст] : учебник / В. М. Сырых. – 2-е изд. – М. : Юстицинформ, 2002. – 592 с.
. Лазарев, В. В. Теория государства и права [Текст] : учеб. для вузов / В. В. Лазарев, С. В. Липень. – Изд. 2-е. – М. : Спарк, 2000. – 511 с.
. Поляков, А. В. Общая теория права: Феноменолого-коммуникативный подход [Текст] : курс лекций / А. В. Поляков. – 2-е изд. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 845 с.
. Строгович, М. С. Развитие прав личности в период развернутого строительства коммунизма [Текст] / М. С. Строгович // Развитие прав граждан СССР и усиление их охраны на современном этапе коммунистического строительства. – Саратов, 1962. – С. 9–15.
. Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/1997 від 25 грудня 1997 р. у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Раїси Миколаївни, Ярошенко Поліни Петрівни та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) [Текст] // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 1. – Ст. 25.
. Ведерников, А. Н. Конституционное право личности на судебную защиту в законодательстве и судебной практике России [Текст] / А. Н. Ведерников. – М. : ЮНИТИ-ДАНА : Закон и право, 2009. – 151 с.
. Ярцев, Р. В. Институт судебной защиты прав, свобод и законных интересов личности и средства его реализации в уголовном судопроизводстве России (на досудебном этапе) [Текст] : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Р. В. Ярцев ; Нижегор. прав. акад. – Н. Новгород, 2006. – 241 с.
. Аракелян, М. Забезпечення конституційного права людини на захист прав і свобод судом [Текст] / М. Аракелян, Н. Узун // Право України. – 2006. – № 3. – С. 19–21.
. Трубникова, Т. В. Место права на судебную защиту в уголовном процессе РФ [Текст] / Т. В. Трубникова // Право на судебную защиту в уголовном процессе: Европейские стандарты и российская практика : сб. ст. по материалам междунар. науч.-практ. конф. (г. Томск, 20-22 сент. 2007 г.) / под ред. М. К. Свиридова. – Томск, 2007. – С. 13–21.
. Рабцевич, О. И. Право на справедливое судебное разбирательство: международное и внутригосударственное правовое регулирование [Текст] / О. И. Рабцевич. – М. : Лекс-Книга, 2005. – 318 с.
. Лукайдес, Лукис Г. Справедливое судебное разбирательство (комментарий к п. 1 ст. 6 Европейской Конвенции о защите прав человека и основных свобод) [Текст] / Г. Лукис Лукайдес // Рос. юстиция. – 2004. – № 2. – С. 8–20.
. Гражданские права человека: современные проблемы теории и практики [Текст] / под ред. Ф. М. Рудинского. – М. : МИР, 2006. – 477 с.
. Лазарева, В. А. Право на судебную защиту и проблемы его реализации в досудебном производстве по уголовному делу [Текст] / В. А. Лазарева. – М. : Юрлит­информ, 2010. – 168 с.
. Володина, Л. М. Уголовное судопроизводство: право на справедливую и гласную судебную защиту [Текст] / Л. М. Володина, А. Н. Володина. – М. : Юрлитинформ, 2010. – 232 с.
. Комюніке Секретаря Європейського Суду з прав людини стосовно рішення у справі «Яллог проти Німеччини» [Текст] // Юрид. вісн. України. – 2006. – 11–17 листоп. (№ 45). – С. 12.
. Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку [Текст] : Постанова Пленуму Верхов. Суду України від 15.05.2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 7. – С. 9–10.
. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» [Текст] від 03.04.2008 р. // Офіц. вісн. України. – 2009. – № 37. – Ст. 1273.
. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів «найвищий судовий орган», «вищий судовий орган», «касаційне оскарження», які містяться у статтях 125, 129 Конституції України [Текст] // Офіц. вісн. України. – 2010. – № 21. – Ст. 882.
. Энтин, М. Справедливое разбирательство по праву Совета Европы и Европейского Союза [Текст] / М. Энтин // Конституц. право : Восточноевроп. обозрение. – 2003. – № 3. – С. 86–88.
. Афанасьев, С. Ф. Право на справедливое судебное разбирательство и его реализация в российском гражданском судопроизводстве [Текст] / С. Ф. Афанасьев. – М. : Юрлитинформ, 2009. – 296 с.
Спиноза, Б. Политический трактат [Текст] // Избранные произведения : в 2 т. / Б. Спиноза. – М., 1957. – Т. 2. – С. 285–382.
. Общая теория права [Текст] / под ред. Н. А. Катаева, В. В. Лазарева. – Уфа : УВШ РФ, 1994. – 724 с.
. Копейчиков, В. В. Реализация субъективных прав граждан [Текст] / В. В. Копейчиков // Совет. государство и право. – 1984. – № 3. – С. 13–15.
. Вавилин, Е. В. Осуществление и защита гражданских прав [Текст] / Е. В. Вавилин. – М. : Волтерс Клувер, 2009. – 360 с.
. Олійник, А. Ю. Конституційно-правовий механізм забезпечення основних свобод людини і громадянина в Україні [Текст] : монографія / А. Ю. Олійник. – К. : Алерта, КНТ, Центр навч. л-ри, 2008. – 472 с.
. Конституційне право України [Текст] : акад. курс : у 2 т. : підручник / за заг. ред. Ю. С. Шемшученка. – К. : Юрид. думка, 2008. – Т. 2. – 800 с.
. Протасов, В. Н. Основы общеправовой процессуальной теории [Текст] / В. Н. Протасов. – М. : Юрид. лит., 1991. – 143 с.
. Максютин, М. В. Теория юрисдикционного процесса [Текст] / М. В. Максютин. – М. : Моск. психол.-соц. ин-т, 2008. – Кн. 2. – 224 с.
. Павлушина, А. А. Теория юридического процесса: итоги, проблемы, перспективы развития [Текст] / А. А. Павлушина. – М. : Юрлитинформ,